Що відбувається в організмі

При діабеті 1 типу T-лімфоцити імунної системи атакують і поступово знищують острівці Лангерганса — скупчення клітин підшлункової залози, відповідальних за вироблення інсуліну. Коли інсуліну стає критично мало, глюкоза перестає засвоюватися клітинами й накопичується в крові, викликаючи гіперглікемію. Раніше цей тип називали "інсулінозалежним" або "ювенільним" діабетом, оскільки найчастіше він виявляється в дітей, підлітків і молодих дорослих, хоча може розвинутися в будь-якому віці.

Ілюстрація до теми цукрового діабету 1 типу — інсулін і підшлункова залоза

Поширеність у світі

За оцінками IDF Diabetes Atlas (11-те видання, 2025), у світі з діабетом 1 типу живе близько 9,5 мільйона людей — це на 13% більше, ніж у 2021 році. Цей тип становить приблизно 5–10% усіх випадків діабету. Захворюваність суттєво різниться між регіонами: у Скандинавії щороку діагностують 30–60 нових випадків на 100 тисяч дітей, тоді як у Східній Азії та Південній Америці — лише 1–3 випадки на 100 тисяч. З середини XX століття кількість нових випадків у світі щороку зростає приблизно на 3–4%.

Причини і фактори ризику

Точна причина автоімунної реакції остаточно не встановлена, але відомо, що значну роль відіграє генетична схильність — зокрема ділянка генів HLA. Якщо на діабет 1 типу хворіє один з батьків, ризик для дитини становить приблизно 1–9%, якщо хворіє брат чи сестра — 6–7%, а серед однояйцевих близнюків збіг сягає 30–70%. Це показує, що самі лише гени не визначають хворобу повністю — певну роль, ймовірно, відіграють і фактори середовища (наприклад, деякі вірусні інфекції), хоча їхній вплив остаточно не доведено.

Діабет 1 типу не спричинений харчуванням, цукром чи способом життя. На сьогодні не існує відомого способу його профілактики.

Симптоми

Симптоми зазвичай розвиваються швидко — впродовж днів чи кількох тижнів, і можуть бути доволі вираженими. До типових ознак належать:

  • сильна спрага (полідипсія) і сухість у роті;
  • часте сечовипускання (поліурія), у дітей — раптова нічна енурезія;
  • підвищений апетит (поліфагія) на тлі втрати ваги;
  • стомлюваність, дратівливість, погіршення зору;
  • в разі стрімкого розвитку — нудота, біль у животі, фруктовий запах з рота (ознаки діабетичного кетоацидозу, що потребує невідкладної допомоги).

Перебіг і можливі ускладнення

Без інсуліну дефіцит цього гормону призводить до діабетичного кетоацидозу — небезпечного стану, за якого організм починає розщеплювати жири на кислотні кетонові тіла. За оцінками, це ускладнення трапляється в межах 1–5 епізодів на 100 людино-років і є однією з провідних причин смерті серед людей із діабетом 1 типу віком до 58 років. Небезпечною є й важка гіпоглікемія (надмірне зниження цукру), здатна викликати втрату свідомості чи судоми. У довгостроковій перспективі хронічно підвищений цукор пов'язують із підвищеним ризиком серцево-судинних хвороб, ураження очей (ретинопатія), нирок (нефропатія) та нервів (нейропатія) — докладніше на сторінці ускладнень діабету.

Як зазвичай веде хворобу медицина

Основою лікування є довічна замісна інсулінотерапія — поєднання інсуліну короткої/швидкої дії (до їжі) та інсуліну тривалої дії, що вводиться ін'єкціями або за допомогою інсулінової помпи. Важливу роль відіграє регулярний контроль рівня глюкози — за допомогою глюкометра або систем безперервного моніторингу глюкози (CGM), а також періодичний аналіз на HbA1c для оцінки контролю хвороби за тривалий період. У деяких випадках медична література згадує й додаткові підходи — трансплантацію підшлункової залози чи острівцевих клітин, — але це вузькоспеціалізовані рішення, а не типова терапія першої лінії.

Ця стаття має інформаційний характер і не містить рекомендацій щодо дозування чи вибору препаратів. Схему лікування визначає лише лікар індивідуально.