Що відбувається в організмі

На відміну від діабету 1 типу, за діабету 2 типу підшлункова залоза на початку хвороби зазвичай продовжує виробляти інсулін — часто навіть у більшій кількості, ніж у здорових людей, намагаючись компенсувати знижену чутливість тканин. З часом ця компенсація вичерпується, і рівень глюкози в крові стійко підвищується. Раніше цей стан називали "інсулінонезалежним діабетом" або "діабетом дорослих", хоча сьогодні його дедалі частіше діагностують і в молодших вікових групах.

Ілюстрація до теми цукрового діабету 2 типу — інсулінорезистентність

Поширеність у світі

За даними ВООЗ, у 2022 році у світі налічувалося близько 830 мільйонів дорослих із діабетом (усіх типів і вікових груп) — порівняно з 200 мільйонами в 1990 році. IDF Diabetes Atlas (11-те видання, 2025) наводить дещо інше число — 589 мільйонів дорослих 20–79 років, тобто приблизно кожен дев'ятий дорослий у світі; прогнозується зростання до 853 мільйонів до 2050 року. Ці цифри відрізняються через різні вікові межі й методології підрахунку, тому їх не варто механічно порівнювати. Історично кількість хворих зростала стрімко: близько 30 мільйонів у 1985 році, 135 мільйонів у 1995-му, 217 мільйонів у 2005-му і 392 мільйони у 2015-му.

Причини і фактори ризику

Головними факторами ризику вважаються надмірна вага чи ожиріння та низька фізична активність. Внесок надлишкової ваги у розвиток хвороби суттєво різниться між популяціями: за оцінками, він становить близько 30% серед людей китайського й японського походження, 60–80% — серед людей європейського й африканського походження, і майже 100% — серед деяких корінних народів (наприклад, індіанців піма чи жителів островів Тихого океану). Серед інших факторів:

  • спадковість — спадковість оцінюють приблизно у 72%, відомо понад 36 генів, пов'язаних із ризиком;
  • сімейна історія діабету 2 типу;
  • вік від 45 років (хоча хворобу дедалі частіше діагностують і в молодших людей);
  • перенесений гестаційний діабет;
  • надмірне споживання солодких напоїв, насичених і трансжирів;
  • хронічний стрес, недосипання, куріння;
  • артеріальна гіпертензія та порушення ліпідного обміну.

Симптоми

Головна відмінність від 1 типу — повільний, часто непомітний початок. Багато людей роками не відчувають жодних симптомів, і хворобу виявляють випадково під час звичайного аналізу крові. Коли симптоми все ж з'являються, вони включають:

  • підвищену спрагу і часте сечовипускання;
  • постійне відчуття голоду, втому;
  • погіршення зору;
  • повільне загоєння порізів і ран, часті інфекції;
  • оніміння чи поколювання в руках і ногах;
  • потемніння й ущільнення шкіри на шиї, під пахвами чи в паху (акантоз).

Перебіг і можливі ускладнення

За оцінками дослідників, погано контрольований діабет 2 типу в середньому пов'язаний зі скороченням тривалості життя приблизно на 10 років. Хвороба підвищує ризик серцево-судинних подій у 2–4 рази, є провідною причиною нетравматичної ампутації нижніх кінцівок (ризик зростає, за деякими оцінками, до 20 разів), втрати зору внаслідок ретинопатії та ниркової недостатності. За даними ВООЗ, у 2021 році діабет спричинив 1,6 мільйона смертей безпосередньо, ще близько 530 тисяч смертей пов'язані з діабетичним ураженням нирок, а підвищена глюкоза причетна приблизно до 11% серцево-судинних смертей у світі. Гостре ускладнення — гіперосмолярний гіперглікемічний стан — трапляється рідше, ніж кетоацидоз при 1 типі, але теж потребує невідкладної допомоги. Докладніше — на сторінці ускладнень діабету.

Як зазвичай веде хворобу медицина

Першою лінією зазвичай є зміна способу життя: харчування, фізична активність і контроль ваги. Дослідження, які цитує Вікіпедія, показують, що значне зниження ваги (орієнтовно від 15 кг у людей з ожирінням) у частині випадків асоціювалося з ремісією хвороби — це наведено як результат наукових досліджень, а не як загальна рекомендація. Якщо зміни способу життя недостатньо, призначають медикаментозну терапію: метформін зазвичай згадується як препарат першої лінії, також застосовують інші групи препаратів (аГПП-1, іНЗКТГ-2, похідні сульфонілсечовини та інші). На пізніших стадіях може знадобитися інсулінотерапія. Стандартом ведення хвороби є регулярний контроль глюкози, HbA1c та скринінг ускладнень (очі, нирки, стопи, серцево-судинна система).

Ця стаття описує загальні підходи, які згадуються в медичній літературі, і не є рекомендацією щодо конкретного лікування, дієти чи дозування. Індивідуальну схему визначає лише лікар.