Причини діабету 1 типу

В основі діабету 1 типу — автоімунний механізм: T-лімфоцити атакують і руйнують бета-клітини підшлункової залози. Значну роль відіграє генетика — зокрема ділянка генів HLA (HLA-DRB1, -DQA1, -DQB1). Спадковість оцінюють у діапазоні 0,69–0,88, проте збіг захворюваності навіть в однояйцевих близнюків становить лише 30–70% — це означає, що самі гени не визначають хворобу повністю. Як можливі тригери в генетично схильних людей у літературі згадують вірусні інфекції та деякі фактори раннього розвитку, хоча їхня причинна роль остаточно не доведена.

За даними CDC, діабет 1 типу не спричинений харчуванням чи способом життя, і на сьогодні не існує відомого способу його профілактики.

Причини і фактори ризику діабету 2 типу

Діабет 2 типу розвивається через поєднання інсулінорезистентності та поступової недостатності вироблення інсуліну. Основні фактори ризику, які виділяють дослідники:

  • Надмірна вага та ожиріння — індекс маси тіла понад 30 часто наводять як орієнтовний поріг підвищеного ризику; внесок надлишкової ваги в розвиток хвороби коливається від ~30% (у людей східноазійського походження) до майже 100% (у деяких корінних народів);
  • Фізична малорухливість — менш ніж 3 тренування на тиждень асоціюють із вищим ризиком;
  • Абдомінальне ожиріння — за орієнтир іноді беруть обхват талії понад ~102 см у чоловіків і ~89 см у жінок;
  • Харчові фактори — солодкі напої, надлишок насичених і трансжирів підвищують ризик, тоді як поліненасичені й мононенасичені жири в дослідженнях пов'язують із нижчим ризиком; у деяких азійських популяціях надмірне споживання білого рису також асоціюють із вищим ризиком;
  • Спадковість — оцінюється у 47–77%; відомо понад 36 генів і 80 поліморфізмів, пов'язаних із ризиком;
  • Вік від 45 років, сімейна історія діабету 2 типу, перенесений гестаційний діабет;
  • Супутні стани — артеріальна гіпертензія, порушення ліпідного обміну, неалкогольна жирова хвороба печінки;
  • Куріння — асоціюється з підвищеним ризиком як самого діабету, так і його ускладнень;
  • Належність до окремих етнічних груп — за даними CDC, вищий ризик відзначають серед афроамериканців, латиноамериканців, американських індіанців і корінних жителів Аляски.

Менш очевидні фактори

Дослідження також пов'язують несприятливий досвід у дитинстві (насильство, занедбаність, дисфункція в родині) із приблизно на 32% вищою ймовірністю розвитку діабету 2 типу в дорослому віці, причому найсильніший зв'язок демонструє саме занедбаність. Певні препарати — деякі антипсихотики, а також СІЗЗС/СІЗЗСН — асоціюють з метаболічними побічними ефектами, що можуть підвищувати ризик. Хронічний психологічний стрес і недостатній сон також фігурують серед факторів, які згадуються в літературі.

Наявність одного чи кількох факторів ризику не означає, що хвороба обов'язково розвинеться, а їхня відсутність не гарантує захисту від неї. Оцінити особистий ризик може лише лікар.